ІСТОРІЯ ЗАКЛАДУ

Будинок, у якому сьогодні знаходиться Навчальний молодіжний центр, – приклад надзвичайної організаційної активности, що виникла після відновлення незалежности у 1918 році.

Іще в 1922 році було ухвалено рішення про будівництво на вул. Констянтинівській 27 (нині – Легіонів) семирічної початкової школи, зведення якої тривало менше півтора року. Приміщення школи було здано в експлуатацію в листопаді 1923 року, що стало частиною державної програми боротьби з неписьменністю.

Будинок мав сім класних кімнат, спортзал, кухню, кімнату для рукоділля та малу залу. Школа отримала ім’я Станіслава Конарського, яке було викарбуване на мармуровій табличці, що тепер висить у конференц-залі Центру.

Проєкт будівлі належить відомому архітектору-урбаністу Веславу Лісовському, автору кількох десятків споруд, переважно громадських. Сам дизайн будівлі був витриманий у стилі класицизму.

Урочисте відкриття початкової школи 4 листопада 1923 року (фасад будівлі ще не відштукатурено).

Під час окупації тут знаходились контори та урядові організації, але після Другої світової війни молодь повернулася. Однак поступово будівля перестала відповідати стандартам тогочасних і щораз більших шкіл. Після 1958 року в цьому приміщенні деякий час діяв Вечірній ліцей для трудящих, але наприкінці 1970-х років було вирішено передати приміщення для Навчально-молодіжного центру. Ремонт та пристосування будівлі тривали майже десятиліття, до 1989 року, проте справжня модернізація споруди відбулася у 1990-х роках, коли було ліквідовано котельні та створено невеликий, але комфортний для туристів, сад.

У 1980-х роках актова зала та мезонін Центру, що розташовані над його вхідною брамою, тимчасово перетворились на знімальний майданчик фільму «Ва-банк ІІ», або «Відповідь». Сьогодні навряд вже хтось впізнає сучасну конференц-залу, що стала темним закамарком, у якому радник нечесного банкіра Крамера шукав професійного вбивцю, аби нарешті позбутися зломщика сейфів Квінти.